Главная » 2016 » Июль » 31 » Відгук на вихід альманаху “Скіфія 2013. Літо.”
Відгук на вихід альманаху “Скіфія 2013. Літо.”
15:40
Відгук на вихід альманаху
“Скіфія 2013. Літо.”
У вересні я придбав черговий літературно-художній альманах серії
“Скіфія”. З цікавістю став його гортати, бажаючи впевнитись, чи від- булися якісь якісні зміни в творах, що друкуються в альманасі.В пер-
шу чергу, звичайно, мене цікавили поетичні твори.Рівень новелістики
звично пілтримується доволі високим і швидко визбирати бліх в про-
зових творах мені не вдасться.
Враовуючи доволі велику кількість авторів альманаху,мені цьо-го разу хотілося більше уваги приділити тим творам, які більше спо-добались мені чи то своєю свіжістю, чи якістю.При їх перегляді впа-
ло в очі, що твори авторів-жінок, якщо взяти в середньому, вигля-дають більш технічно досконалими ніж твори авторів-чоловіків. На відміну від них кращі твори чоловіків вирізняються більшою сміли-
вістю у висвітленні теми та фантазією. Чим це пояснити? Можливо тим, що за нашою статистикою жінки в Україні більш освічені,більше
жінок мають вищу освіту.
Освіта взагалі така річ, що впливає на процеси, які начебто дале-
кі від беспосереднього її застосування.Так, відомий історик А.Кащен-
ко у своїй книзі “Оповідання про славне Військо Запорожське низове
(Коротка історія Війська Запорожського)” однією з головних причин
руїни в другій половині сімнадцятого століття називає занепад освіти:
“...у Війську Запорожському не було єдности й однодумства. Воно ма-
ло претензії вершити на Україні справи і наставляти гетьманів,та з то-го нічого не виходило, бо поміж запорожським товариством все мень-
ше ставало людей освічених, які розуміли б складне тогочасне стано-
вище України і своїм впливом вели б козацтво до певної мети... Став-леники запорожців Брюховецький, Суховієнко та Ханенко нічого не
зробили своєму рідному краєві, опріч лиха, завзятий же та видатний
запорожський ватажок часів руїни Іван Сірко, не маючи ніякої освіти
і навіть неписьменний, не міг зрештою взяти запорожське товариство під свій вплив.Все своє життя він хоч і щиро обстоював ідею незалеж- ности України од сусідів, та не вмів користуватись з обставин і прово-
див лише стародавню політику запорожського лицарства -- засліплену
ворожнечу до татар та турків.”
Я для того навів цю розлогу цитату, щоб підкреслити, що у світі
все взаємопов”язане, і не можно відгадати де і в чому відгукнеться
дія чи слово,не кажучи вже про освіту в цілому.Візьміть хоча б Япо-нію, де більшість населення має вищу освіту — і не тільки для того,
щоб займати ту чи іншу посаду, а просто для себе,для розуміння що
ти за людина і для чого живеш у світі.
Знання така штука, що і за плечима їх носити не треба, як каже прислів”я, і навіть якщо ваша пам”ять слабка і неспроможна охопити
все прочитане і побачене,то пасивна пам”ять утримає в десять раз більше,а асоціативне мислення в свій час висмикне з неї так необхідні
саме тоді знання, імена, події, що збагатять вас як людину.
Огляд творів з альманаху хочу розпочати з тих, де авторами є жінки.
Злетіти і розбитися об скелю
Десятком тисяч зоряних світів...
мріє молода авторка Євгенія Подобна. Добре, що в її творах відчу-вається власна рука
Ароматом сільського життя наповнений твір Тетяни Кравчук
“Завжди з тобою...”.Думаю, що у багатьох читачів відгукнеться серце
на її щирі рядки:
...Засторогою ранньою хочу збудитись,
Берегам ясноликим з глибин проректи,
Що поснулому люду вже меншає квітів,
І замало вже луків, замало води...
...Не затьмарюйся, музо сільської новели
В сіножатному сні ще живих косарів.
Думаю, читача втішить також лірика Наталії Данилюк, Людмили Затовської, Марини Зоріної. Наприклад, такі рядки М.Зоріної:
...І знов по колу священний похід --
Одвічна космічна карма,
Бо Той,Хто В Долоні Тримає Світ,
Любов ларує задарма.
Чи такі Л.Затовської:
...И бойся ты влюбиться, ведь пропадёшь задаром,
Чужой души напиться – не надобно товара....
...Ещё любить есть время, но нет уже надежды.
Ну а потом примеришь ты звёздные одежды.
Своєрідним світобаченням заторкує поезія Оксани Самсонової:
...Давай поиграем в прятки!
Ты найди меня, знаю – сможешь!
Да, я – сплошная загадка,
Ни на кого не похожа!..
Або такі рядки:
...В глазах Её Мировой океан
Глубоко и опасно манил...
А Он устал... несказанно устал...
И оставив всё, Он поплыл...
Ще хочу відзначити гру математика з Луганська Любов Цай,яка
дуже естетично і розумно подає свої цікаві загадки, наприклад:
Живе собі майстер,діжки виробляє,
Й не дивно, що, може,того він не знає,
Що слово, яким називає свій фах,
У Франції відають: там на сирах
Все ж знаються люди. І сир цей куштують,
Той сир в формі серця в крамницях купують...
А те,що є танець народний у нас,
То мусив би майстер той знати якраз.
Відповідь: БОНДАР
Ось такі нас емоційні, розумні і освічені жінки!
Альманах також поєднує майже однолітків, ветеранів пера Леоніда Дмитришина з його тихою лірикою, громовиці Віктора
Гончарука та філософічну поезію молодого Олександра Пушка.
Ось Л.Дмитришин :
...Ще літо радує веселою травою,
А сонце котиться в осінні дні,--
Мої пісні освячені любов”ю
До всього, що цвістиме по мені.
А це В.Гончарук:
Я музикант, що зітканий зі слів!
Звучать слова, і паузи, і ритми.
В мені звучить Шевченка гнів нестримний
І Стуса дух. І дух усіх віків.
О.Пушко привносить в поезію смак нового часу, більш індивідуалістичний:
В цьому небі — ущерть води,
та мудрець не завжди подвижник;
я
такий собі
чорнокнижник,
що за повід любов водив...
...Хіба віра сьогодні — злочин?
В дня на тім”ї вибитий знак;
я
такий собі
воїн-відьмак,
що приходить, коли захоче...
Ось так росте-цвіте наша поезія.
Я ще хочу трохи зупинитись на перекладах Дмитра Щербини, як
завжди дуже вправних, емоційних, можно сказати, захоплюючих. Ось
переклад з Анатоля Вертинського:
...О, лицарі всіх діб!
Чи ж ваші не такі були фінали?
Як хтось незбудно спав,
вас розпинали,
ви тихо на хресті своїм конали,
і жінка тріпотіла коло стіп.
А це з Володимира Некляєва:
...Здаля лунає голосів клубок --
І пам”ять на прочахлих небосхилах
То пурха, як метелик між квіток,
То в”ється, мовби гадина на вилах.
Та чи можно все переповісти. Я мало коли зупиняюся на збивах
ритму,неякісних римах. Головне, як на мене, це гармонійність,загаль-
на впорядкованість. Не кажу вже про те, що в текстах повинна бути
поезія, а не просто римований переказ події чи поглядів.
І ще. Користуйтесь можливістю надрукуватись,якщо на ваш пог-
ляд свою щиру поезію вже варто винести на люди.
Юрко Козя
20 жовтня 2013 р.
